Цей роман хоче від вас уважності і терпіння. Він – не для слабаків. Це 832 сторінки напруженої, багатошарової оповіді про конструювання ідентичності, пам’ять і українську культуру.
Амадока – це найбільше в Європі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Це символ забуття, навколо якого Софія Андрухович вибудовує свої історії. У романі – кілька сюжетів. Вони перегукуються, але, як каже сама Софія Андрухович, їх можна читати окремо одна від одної. Саме тому у книзі – дві закладки.
Понівечений до невпізнаваності в одній із гарячих точок на Сході України герой роману Амадока тільки дивом залишився живим. Важкі травми призвели до повної втрати пам’яті: чоловік не пригадує ні імені, ні жодного фрагмента попереднього життя. Таким його віднаходить жінка, яка називається його дружиною і, наче пазли, починає зшивати йому пам’ять. Вона точно його дружина? Це справді його спогади? Ця історія – їхня спільна? Сумніви і рефлексії про те, що таке ідентичність і пам’ять, виписані в Амадоці глибоко, місцями важко, але дуже цікаво.
Роман сподобається тим, хто цікавиться українською історією та культурою. В ньому багато про Пінзеля, Сковороду, Домонтовича, Зерова. Постаті, які ми мали б пам’ятати, бо їхня історія конструює ідентичність нашої країни.
Емма Антонюк
Найкращі українські книги – топ-5 новинок весни 2020
«Працюючи над "Амадокою" і шукаючи додаткового розуміння в джерелах про Другу світову війну, Голокост чи сталінські репресії 30-х років, я зіткнулась із усвідомленням безвиході: більшість із тих історій назавжди залишаться розверзтими, несправедливими, неугавно болючими, неосягненними, – розповідає про роман Софія Андрухович. – Я збагнула, що їх неможливо виправити і загладити, їх ніяк неможливо змінити. І єдине, що можна було вдіяти з цією безвихіддю - це спробувати її висловити, перетворювати у слова. Дивовижним чином це приносило мені відчуття сенсу моєї роботи і полегшення. Це було схоже на складну й виснажливу подорож лабіринтом, обриси, форма й структура якого мені були відомі настільки, наскільки можна пізнати край, маючи перед собою його мапу. Але у процесі, йдучи його дорогами, вулицями і стежками, я часто почувалась так, ніби не я вирішую, куди і до чого йду, не я вибираю шлях і мету. Нерідко я не знала, що чигає за рогом. Мене було втягнуто в макабричний детектив і вигадані мною герої розповідали власні історії, диктували власні правила і змінювали сюжет, як їм того хотілося. Я не мала уявлення, кому саме з них можна вірити. Хто каже правду, хто вигадує, хто обманює, хто з них пам'ятає події, їх причини і наслідки, а хто забув для того, щоб порятувати власне життя чи життя близьких, щоб полегшити біль».
«"Амадока" – це роман не так про події, як про переповідання подій, – уточнює Софія – В ньому важливі не історичні факти, не достовірність, а намагання виявити, яким чином ми поводимося з власними і чужими спогадами про обставини і пережиття. Оповідь - один із способів порятунку слабкої, крихкої, зворушливої людини, розшматованої обставинами, владою інших людей, власними слабкостями. Створення оповіді - це ткання власної версії світу, деформованої настільки, наскільки деформований той, хто тче. Людина шукає власної цілісності, створюючи міф. Міф про себе, про свою любов і свій гріх, про почуття провини і чесноти, про світ і його закони. І це словесне плетиво має так багато сенсів, стільки причин для появи: воно пом'якшує і захищає, пояснює і заповнює, згладжує гострі кути, ховає від руйнівної правди, повідомляє правду у спосіб, в який її нарешті, можливо, вдасться прийняти. У спосіб, в який складна правда перестане бути руйнівною, ставши натомість цілющою. А ще оповідь поєднує людей. Поєднує персонажів історії, поєднує близьких і далеких, поєднує оповідача і слухача. Оповідь – це вияв любові. "Амадока" – роман про те, як кожна людина прагне, потребує і шукає любові, і про те, наскільки плутані стежки вона вибирає для своїх пошуків».
Немає коментарів:
Дописати коментар