"Я мрію про той час, коли хтось буде виступати і не буде казати, що, знаєте, я зі Львова, а я з Донецька. Мрію про той стан, щоб була третя Україна. І навіть не наратив, а спосіб існування цієї третьої України. Для мене зараз це найважливіший виклик, на який потребує відповісти Україна. І, зокрема, – в першу чергу! – щодо Другої світової війни. Тому що нема жодної іншої теми, яка так глибоко ділить українців, як ця Друга світова війна".
Пам'ять Львова і пам'ять Донецька
Пам'ять Львова і пам'ять Донецька
Найбільший поділ, який у нас був і залишається, — це поділ 1939 року. Йдеться про дві різні території, які мали різний досвід: і до війни, і також під час війни.
Але нам треба трошки змістити свій погляд: ми маємо цей поділ не тільки тому, що ми такі різні між собою, а тому що перебували в центрі великого геополітичного конфлікту. Якщо використовувати метафору Джозефа Конрада, ми були в серці темряви.
І це неминуче — неминуче! — призводить до того, що в нас є травматична пам'ять.
Український вимір війни
Переважно, коли ми говоримо про Україну в контексті Другої світової війни, то згадуємо про українські втрати, українців у воєнних формуваннях, спротив, колаборацію, національне підпілля… Ці всі речі важливі, нема сумнівів щодо цього. Але коли ми зосереджуємося на цих питаннях, то, знаєте, ніби губимо ліс на деревами.
Немає коментарів:
Дописати коментар